Історія розвитку вітчизняної криміналістики

У своєму розвитку вітчизняна криміналістика пройшла шлях від перших кабінетів науково-судової експертизи до сучасних науково-дослідних інститутів і лабораторій, сформувавшись у самостійну науку, що допомагає успішно вирішувати складні й різноманітні завдання, що коштують перед правоохоронними органами. Зародження криміналістики варто віднести до кінця ХІХ в, коли при розслідуванні злочинів стали застосовуватися естественнонаучные методи Їхня розробка в той час велася в ряді європейських країн, і насамперед у Франції, Англії, Німеччині Відносно швидке впровадження цих методів у практику роботи правоохоронних органів Росії, що стимулювало вітчизняні наукові розробки в даній області, дозволило російській криміналістиці вийти по ступені свого розвитку на європейський рівень, а в окремих областях і перевершити його. Уже в 1890м у складі петербурзької поліції починає діяти антропометрична станція, а з 1906 м у поліцейських підрозділах організуються дактилоскопічні бюро. Одночасно із впровадженням у слідчу практику тих або інших технічних засобів і тактичних прийомів створювалися експертні установи. В 1889м при Петербурзькому окружному суді Е. Ф. Буринским організується судово-фотографічна лабораторія, перетворена в 1893р. в урядову.

Основним напрямком її діяльності з'явилося виробництво криміналістичних експертиз (головним чином фотографічних, почерковедческих) і технічного дослідження документів. На базі цієї лабораторії в 1912р. створюється кабінет науково-судової експертизи напувай прокурорі Петербурзької судової палати. В 1913-1914р. кабінети науково-судової експертизи виникають в інших великих містах Російської імперії - Москві, Києві, Одесі. До виробництва експертиз залучаються члени Російського технічного суспільства, видні вчені. У цей період виходять у світло перекладені на російську мову роботи Г. Гросса, Р. Рейса, А Вайнгардта й інших закордонних криміналістів, що стояли в джерел криміналістичної науки й внесших значний внесок у впровадження наукових методів у практику розкриття злочинів Поряд із цим видаються роботи вітчизняних криміналістів - Е. Ф. Буринского, Б. Л. Бразоля, В. И. Лебедєва, И. М. Снегирева, С. Н. Трегубова присвячені питанням судових експертиз, криміналістичної техніки й тактики. Жовтнева революція й громадянська війна затримали розвиток криміналістичних досліджень і значною мірою підірвали матеріальну базу експертних установ. Зламування старої поліцейської машини й створення нових органів боротьби зі злочинністю обумовили домінування практичного напрямку в розвитку криміналістики післяжовтневого періоду. У системі органів внутрішніх справ, і насамперед в апарату карного розшуку, створюються науково-технічні підрозділи, проводиться робота по підготовці фахівців-криміналістів і впровадженню в практику розслідування науково-технічних методів і засобів, у тому числі судової фотографії, "словесного портрета", дактилоскопії, карній реєстрації й ін. У лютому 1919м при керуванні карного розшуку НКВД РСФСР створюється кабінет судової експертизи, на базі якого в 1922м організується науково-технічний відділ, що складається з фотохімічного, експертного, дактилоскопічного (карна реєстрація), статистичного й музейно-кодификационного підрозділів. Крім виробництва експертних досліджень і ведення дактилоскопічного обліку на відділ покладала робота по підготовці працівників апарата карного розшуку в області криміналістичної техніки й організація науково-технічних підрозділів карного розшуку на місцях. В 1923 м при НКВД починають діяти курси дактилоскопистов, а з 1927м курси по підготовці кадрів науково-технічних експертів-криміналістів. Це дозволило перейти в 1927-1928 м до створення науково-технічних відділів в обласних і крайових установах НКВД. Одночасно зі створенням науково-технічних підрозділів органів внутрішніх справ формується система експертних криміналістичних установ СРСР. Відновляють свою роботу Київський і Одеський кабінеті" науково-судової експертизи. Аналогічний кабінет відкривається в 1923р. у Харкові В 1929р. в Мінську починає діяти Інститут науково-судової експертизи Наркомюста Білоруської РСР. Виходять у світло роботи, присвячені дослідженню окремих питань криміналістичної техніки й тактики "Дактилоскопія як метод реєстрації" П.С. Семеновского (1923 г), "Техніка розслідування злочинів" Н.П. Макаренко (1925 г), "Судова фотографія" С.М. Потапова (1926 г), "Криміналістика Карна тактика" И.Н. Якимова (1925-1929 г) і інших. Ці роботи зіграли істотну роль у становленні наукової бази вітчизняної криміналістики, підготовці кваліфікованих кадрів криміналістів, впровадженні наукових методів розслідування в слідчу практику. Розвиток криміналістики в цей період у значній мірі стримувалося недостачею висококваліфікованих наукових кадрів, негативно позначалася вузькість дослідження теоретичних проблем, слабість матеріально-технічної бази, відсутність єдиного науково-методичного центра. Характерна для того часу множинність поглядів на предмет криміналістики як науки відбилася на діяльності й структурі ряду наукових криміналістичних установ, що нерідко здійснюють поряд із криміналістичними розробками дослідження в області кримінології, судової медицини, кримінальній психології й психопатології. Значне число вчених-юристів дотримувалося поглядів на криміналістику як на прикладну дисципліну, особливу частину науки карного процесу, а не як на самостійну галузь наукового знання. Самостійний курс криміналістики в 20-і роки читався лише в Московському й Іркутськом університетах в 30-і - 40-і роки продовжує розвиватися й удосконалюватися система науково-технічних підрозділів карного розшуку НКВД СРСР Організуються перші науково-методичні центри. Так, в 1935м у складі Інституту карної політики при Прокуратурі СРСР. Верховному суді СРСР і НКЮ РСФСР створюється лабораторія судової експертизи, що здійснює виробництво контрольних експертиз по завданнях.

Прокуратури СРСР і НКЮ, а також наукову розробку окремих проблем криміналістики. В 1937р. ця лабораторія перетвориться в лабораторію по науково-слідчій роботі Прокуратури СРСР. Одночасно розвивається університетська наука. ДО 1935р. курс криміналістики в якості самостійної навчальної дисципліни починають викладати в більшості вузів країни В 1936 м уиходить у світло перший підручник по криміналістиці систематизовано излагающий основні розділи науки. До цього ж періоду ставиться створення при юридичних вузах і факультетах університетів криміналістичних лабораторій, які одночасно з підготовкою з в області криміналістики й проведенням науково-дослідної роботи робили значну кількість судових експертиз по завданнях слідчих органів. На основі досягнутого рівня розвитку криміналістики й накопиченого досвіду розкриття злочинів криміналісти переходять від розгляду практичних питань криміналістики до дослідження її теоретичних основ. Виходять у світло роботи С.П. Митричева й Б.М. Шавера (1938 г), присвячені предмету криміналістики, С. М. Потапова про принципи криміналістичної ідентифікації (1940г) Військово-юридичною академією РККА в 1942р. була проведена перша наукова дискусія про предмет криміналістики. В 1944м створюється центральна криміналістична лабораторія Всесоюзного інституту юридичних наук (ЦКЛ ВИЮН), на яку крім експертних функцій покладала координація науково-дослідної діяльності в області криміналістики. У цьому ж році експертні криміналістичні підрозділи організуються в складі судово-медичних лабораторій Головного медичного керування Міністерства оборони СРСР. З ланцюгом більше повного використання науково-технічних засобів у сфері охорони громадського порядку науково-технічні підрозділи органів внутрішніх справ виділяються з апарата карного розшуку в самостійну службу. В 1946р. при НТО ГУМ НКВД СРСР створюється Науково-дослідний інститут криміналістики, реорганізований в 1956 м у НДІ міліції (у цей час - НДІ МВС РФ). У той же час починається організація науково-технічних підрозділів міських і районних органів внутрішніх справ. В 1949р. створюється Всесоюзний науково-дослідний інститут криміналістики Прокуратури СРСР (у цей час - Науково-дослідний інститут проблем зміцнення законності й правопорядку при Прокуратурі РФ), внесший великий внесок у створення й оснащення засобами криміналістичної техніки слідчого апарата органів прокуратури, у розробку проблем криміналістичної тактики й методики розслідування окремих видів злочинів. В 1950 р. починається створення республіканських і обласних (крайових) експертних криміналістичних установ Міністерства юстиції СРСР, науково-методичним центром яких став створений в 1962 р. на базі ЦКЛ ВИЮН Центральний науково-дослідний інститут судових експертиз (у цей час - Всеросійський науково-дослідний інститут судових експертиз МЮ РФ). У післявоєнні роки був зроблений значний крок у розвитку теоретичних основ криміналістики. Проведені на початку 50-х років дискусії про предмет і систему науки, місці криміналістики в системі юридичних наук, роботи С.П. Митричева, А.Н. Васильєва, А.И. Винберга й багатьох інших вчених-криміналістів сприяли виробленню єдиного погляду на предмет науки. Вагомий внесок у розвиток наукових основ трасології, теорії криміналістичної ідентифікації, криміналістичної тактики внесли роботи Б. И. Шевченко, Н.В. Терзиева, Г. И. Кочарова й ін. Серйозних успіхів у розробці й впровадженні в практику експертних установ нових методів досліджень, у розробці тактики слідчих дій і створенні ефективних методик розслідування злочинів домоглися колективи науково-дослідних інститутів. Докладно, що висвітлювалися в спеціальній літературі підсумки, проведених ними досліджень багато в чому сприяли вдосконалюванню слідчої й експертної практики. Криміналістика перебуває в постійному творчому розвитку. Досягнення гуманітарних, природних і технічних наук, узагальнення позитивного досвіду розкриття злочинів сприяють поглибленим розробкам фундаментальних проблем криміналістики, уточненню її предмета й системи. Що відбулася в першій половині 70-х років дискусія, присвячена предмету криміналістики, з'явившись відбиттям нового рівня криміналістичних знань, створила умови для подальших наукових досліджень. Криміналістами розробляються нові методи дослідження речовинних доказів, тактичні прийоми виробництва слідчих дій, проблеми методики розслідування окремих категорій злочинів, досліджуються психологічні основи слідчої діяльності, питання криміналістичної характеристики злочинів, слідчих ситуацій, тактичних операцій, удосконалюються технічні засоби розслідування злочинів.

Наукова розробка проблем криміналістики в Російській Федерації в цей час здійснюється Науково-дослідним інститутом проблем зміцнення законності й правопорядку при Прокуратурі РФ, Науково-дослідним інститутом МВС РФ, кафедрами криміналістики юридичних вузів і вищих спеціальних навчальних закладів МВС, служби контррозвідки й МО РФ, а також експертними криміналістичними установами. У системі Міністерства юстиції РФ такими установами є Всеросійський науково-дослідний інститут судових експертиз (ВНИИСЭ), що здійснює організаційно-методичне керівництво експертними установами й координацію їхньої дослідницької діяльності, а також виробляючий найбільш складні види криміналістичних експертиз, і науково-дослідні лабораторії судових експертиз, що діють у крайових і обласних центрах. У системі Міністерства внутрішніх справ РФ криміналістичні експертні дослідження виробляються експертами експертно-криміналістичних груп (ЭКГ) міських (районних) відділів (керувань) внутрішніх справ, експертно-технічними відділами (ЦЕ) обласних (крайових) управлінь внутрішніх справ, МВС автономних республік. Найбільш складні види експертиз проводяться Експертно-криміналістичним центром (ЭКЦ) МВС РФ. Крім експертної діяльності на зазначені підрозділи покладає ведення криміналістичних обліків, розробка й впровадження науково-технічних засобів у практику роботи органів МВС і оперативно-технічне забезпечення виробництва пошукових і слідчих дій