Система криміналістики

Для того щоб система науки відповідала вимогам, пропонованим до наукового знання, вона повинна адекватно відбивати структуру об'єктно-предметної області даної науки і її соціальну функцію. Система науки будується з метою виявлення й опису досягнутих результатів пізнання у всій їхній повноті й, крім того, для оптимального використання отриманого знання на шляху просування до нових результатів. З обліком цього система криміналістики як науки може бути представлена у вигляді зв'язування наступних елементів (підсистем): 1) теорії криміналістики, 2) криміналістичної техніки, 3) криміналістичної тактики, 4) криміналістичної методики. Варто розрізняти систему криміналістики як науки й систему криміналістики як навчального курсу, тим більше, що й термінологічно, і змістовно дані системи не у всім збігаються. У систему криміналістики як навчальної дисципліни включаються 1) теоретичні й методологічні основи криміналістики, 2) криміналістична техніка, 3) криміналістична тактика, 4) криміналістична методика розслідування. Наявні між зазначеними системами розходження продиктовані необхідністю висвітлення в навчальному курсі історії криміналістики, її місця в системі інших наук, їхнього зв'язку й співвідношень, а також залучення уваги студентів до найбільш актуальної сфери практичного следоведения - попередньому розслідуванню й іншим обставинам. У першому розділі курсу криміналістики розглядаються три групи питань. Перша група ставиться до області наукознавства (поняття криміналістики, її завдання, функції, місце в системі інших наук, історія розвитку й т д) . Друга група питань пов'язана з розглядом теоретичної проблематики Теорія є найважливішою частиною науки як соціального інституту. Теорія науки - це модель її об'єкта. Як оригінал при цьому виступає який-небудь фрагмент (шматок, частина) навколишнього світу, тої або іншої сфери практичної діяльності, цілям удосконалювання, перетворення, оптимізації якої служить дана наука. Тому криміналістичну теорію можна розглядати як типову інформаційну модель пошуково-пізнавальної діяльності в карному процесі. Інакше кажучи, це знання про об'єктивно-предметну область даної науки а також про те, як добувається й у яких цілях використається це знання. Наукове знання не є можливе, розрізнене, випадкове, інтуїтивне або повсякденне знання. Воно відрізняється рядом істотних ознак. Це, по-перше, позитивне, не суперечливе, узагальнене на відповідному типологічному рівні знання. По-друге це - цілісне знання про весь комплекс істотних сторін, зв'язків і відносин об'єкта. По-третє, це - систематизоване на основі відповідної інтегративної ідеї (системообразующего фактора) знання.

З обліком цього теорію криміналістики можна визначити як систему, що несе об'єктивне знання про загальні положення й особливості окремих видів сторін і елементів пошуково-пізнавальної діяльності в карному процесі.

Теорія криміналістики - відрита, що розвивається система. Вона складається із двох частин 1) загальної частини (загальної теорії), 2) особливої частини, що містить сукупність приватних навчань і теорій. Загальна теорія криміналістики виходить із завдання дати подання про основи, загальні положення, загальних рисах пошуково-пізнавальної діяльності в карному процесі і її закономірностях. Кожна із приватних теорій також являє собою сукупність відповідних теоретичних положень, але більше низького рівня. Одні із цих положень несуть знання про ту або іншу ознаку або групу ознак зазначеної діяльності, інших - про її види або щодо самостійних частинах, елементах. У їхнє число входять вчення про попередню перевірку й попереднє розслідування як специфічних видах пошуково-пізнавальної діяльності в карному процесі, вчення про етапи попереднього розслідування, про слідчу ситуацію, про криміналістичну характеристику злочинів, про тактичну операцію й тактичний прийом, про механізм і спосіб здійснення злочинів, про криміналістичну модель і версионном мисленні слідчого й т.д.

Третя група питань, розглянутих у першому розділі курсу криміналістики, ставиться до методології науки. Мова йде про засоби, методи, процедури, методичному інструментарії, які використаються в ході наукових досліджень для одержання знання про об'єкт криміналістики і його застосування в наукових і практичних цілях. Все це дозволяє представити теорію й методологію криміналістики в якості відкритої, що розвивається системи, що відбиває знання про об'єкт даної науки, про технологію одержання й використання цього знання при розробці відповідної наукової продукції теоретичного й прикладного характеру. Другий розділ курсу криміналістики називається "Криміналістична техніка". Він складається із двох частин 1) загальних положень криміналістичної техніки, 2) окремих галузей даної області криміналістики (трасології, криміналістичної балістики й ін). У третьому й четвертому розділах курсу розглядаються проблеми криміналістичної тактики й методики розслідування. Кожний із цих розділів також складається із двох частин, загальної й особливої. У загальній частині (у загальних положеннях) криміналістичної тактики розглядаються прийоми, правила, які можуть застосовуватися при підготовці й проведенні всіляких слідчих дій, а також певних криминалистически подібних груп слідчих дій. Друга частина третього розділу присвячена особливостям підготовки й проведення окремих слідчих дій. Проблематика заключного розділу виходить із потреб слідчої практики, що бідує в знаннях з області загальних і приватних проблем алгоритмізації цілісних циклів розслідування. Тому на початку аналізуються загальні питання (загальні положення) методики розслідування, а також загальні методики рішення ряду типових для різних категорій справ завдань (методика дослідження алібі, методика виявлення й викриття інсценівки й ряд інших методик цього ж типу). Потім пропонується матеріал, у якому розглядаються загальні методики рішення завдань, типових для справ певних категорій (класу загалькарних злочинів і злочинів, пов'язаних із професійною діяльністю). Останні методики доповнюються приватними методиками розслідування окремих видів і різновидів злочинів (убивств, розкрадань і т.д.).