Функції, джерела, закони розвитку, методи криміналістики

Як і будь-яка наука, криміналістика має теоретичну й практичну (прикладну) функції. У самому загальному виді про прикладну функцію сказано вище. Вона зводиться до створення таких видів наукової продукції, розроблювальних з урахуванням потреб працівників органів дізнання, попереднього наслідку, експертів-криміналістів, прокурорів і судових органів, які надходять на "озброєння" цих осіб і органів і використаються ними в ході здійснення своєї професійної діяльності в рамках карного процесу. У коло такої продукції входять засобу криміналістичної техніки, методи й методики їхнього застосування, правила й прийоми підготовки й виробництва окремих слідчих дій і заходів, тих або інших комплексів подібних дій і заходів (тактичних операцій), методики рішення різного рівня загальних і ситуаційних завдань на тих або інших стадіях етапах пошуково-пізнавальної діяльності в карному процесі. Що стосується теоретичної функції криміналістики, те її реалізація виходить із двуединой завдання розвитку науки й створення міцного теоретичного фундаменту для розробок прикладного характеру. У цих цілях створюються й безупинно вдосконалюються поняттєво-термінологічний апарат криміналістики, методи, підходи, концепції, процедури, програми й методичний інструментарій (анкети, запитальники й т.д.) одержання, використання вченими знання про об'єкт науки, його окремих сторонах, елементах. У рамках цієї функції йде процес формування й розвитку загальної й приватних криміналістичних теорій і навчань (теорії криміналістичної ідентифікації, кібернетики, віктимології, моделювання, вчень про ознаки злочинів, про криміналістичну версію, про організацію розслідування й т.д.), розробляються, удосконалюються криміналістичні систематики, класифікації, типології, характеристики.

Основними джерелами, з яких дослідники черпають необхідну їм інформацію, є: 1) закони й інші нормативні акти (включаючи підзаконні), що регулюють боротьбу із правопорушеннями, а також інші сфери діяльності й відносини, досліджувані в карному процесі; 2) дані карної, моральної й народногосподарської статистики: 3) матеріали кримінальних справ, різних перевірок, проведених правоохоронними органами, інші документи прокурорської, слідчої, експертної, оперативно-розшукової, судової з, а також документи й дані контролюючих органів, використовувані в роботі з виявлення, розкриттю, попередженню злочинів, інших правопорушень: 4) теоретична, методична, довідкова література, науково-технічні досягнення, інші продукти наукової творчості в сфері юридичної й іншої наук, дані, що характеризують досвід і результати їхнього практичного використання в різних областях народного господарства, оборонного комплексу, у слідчій практиці; 5) думки, оцінки, висновки, ідеї, пропозиції, інші ініціативи певних груп населення (слідчих, прокурорів, експертів, суддів, працівників органів дізнання, свідків, потерпілих, обвинувачуваних і т.д.), корисні з погляду оптимізації наукових досліджень і впровадження отриманих результатів у практику боротьби зі злочинністю. Поряд із законами (закономірностями) науки, як уявними ідеалізованими образами, моделями об'єктивних законів, існують і закони розвитку науки. У їхнє коло входять, по-перше, загальні закони розвитку різних наук, що визначають загальні умови формування, зміни й використання наукового знання (закон безперервності нагромадження наукового знання, закон інтеграції й диференціації наукового знання, закон зв'язку й взаємодії науки й практики й т.д.); по-друге, специфічні закони розвитку конкретних наук. Останні відбивають особливості, своєрідність прояву загальних законів у межах тої або іншої області наукового знання. До числа специфічних законів розвитку криміналістики віднесені наступні закони: 1) обумовленість криміналістичних досліджень потребами практичних органів, ведучих боротьбу із протиправними, суспільно небезпечними діяннями; 2) зв'язок і наступність між раніше існуючими, існуючими й виникаючими в криміналістиці концепціями; 3) активне, цілеспрямоване, творче вивчення криміналістами досягнень інших наук юридичного й неюридичного профілів, пристосування їх для цілей своєї науки й пошуково-пізнавальної діяльності в карному процесі; 4) освоєння досягнень і передового досвіду оперативно-розшукової діяльності, вивчення експертної, слідчої й судової практики й використання в наукових розробках; 5) облік і використання в криміналістичних дослідженнях даних про стан, структуру, динамік, тенденціях розвитку суспільно небезпечних проявів у нашій країні й за її межами, даних про інші соціальні процеси; 6) застосування в наукових розробках положень законів і іншого нормативного матеріалу, що регулюють боротьбу зі злочинністю, іншими негативними явищами, а також використання даних про ефективність і результатах їхнього застосування на практиці.

Методи криміналістики - це способи рішення наукових завдань у ході криміналістичних досліджень теоретичного й прикладного характеру.

По своїй назві, процедурам реалізації й деяких інших ознак методи криміналістики нерідко збігаються з тими методами, які використаються в практиці правозастосовних органів. Однак методи науки не можна плутати з методами практики, не можна підмінювати методами практики методи науки й навпаки, оскільки одні від інших відрізняються цілями й завданнями, формою, суб'єктами застосування, навкруги й характером пізнаваних об'єктів і умов одержання й використання знань про їх. Варто враховувати: часто те, що є методом рішення якого-небудь завдання на практиці, ставиться до числа продуктів, результатів творчості, знань, отриманих на основі застосування яких-небудь методів науки В криміналістичних наукових дослідженнях застосовуються: 1) загальнонаукові пізнавальні методи, теоретично осмислені філософією й деякими іншими науками (до їхнього числа ставляться спостереження, вимір, опис, порівняння, експеримент, моделювання, математичні методи й т.д. ): 2) галузеві методи, теорія яких розробляється у фізику, хімії, соціології й інших конкретних галузях науки (вони підрозділяються на естественнонаучные й методи гуманітарних наук); 3) специфічно криміналістичні (спеціальні методи криміналістики).

Як показує аналіз практики наукових криміналістичних досліджень, найбільше часто в останні роки використаються наступні методи логіко-юридичний аналіз, системно-структурний підхід, принципи цілісності, системності історизму, інтерв'ювання й анкетування, гіпотеза, спостереження, вимір, опис, експеримент моделювання, ідентифікація